Веселенька стежинка

(Діалог П - пятидесятника і Х - хоризмата)

П- Слава Богу, любий брате!
Х- Будь благословенний!
П- Ти щасливий, не впізнати,
Вид якийсь блаженний.

Х- Дивну радість нині маю,
Мій Господь богатий
Шлях вказав мені до раю
Через хоризматів.

Як побув у них в служінні,
Де від щастя скачуть,
То прийшло в моє сумління,
-Чого ж в вас так плачуть?

Ти зайди та подивися,
Любий мій браточку,
Як ми з Богом всі злилися
В гарному таночку!

Мені добре Бога славить,
Коли я танцюю,
А у вас в служінні давить;
Духом я тупцюю.

П- Знаю я дари Господні,
Прозвані "хоризми",
Тільки вид у них сьогодні
Із другої призми,-

Не знайшов я у Писанні,
Між дарів Господніх,
Цього дару "танцювання",-
Може він з безодні?

Х- Ти нагадуєш Мелхолу,
Що з царя глумилась,
Як від царського престолу
В танці слава лилась...

Не минуло покарання
Його жінки злої
І, боюсь, щоб це спіткання
Не стряслось з тобою.

П- Божий Син не танцював
І не вчив такому,
Але владно приказав
Він народу свому:

"Не любіть ви цього світу,
Ні того, що в світі,
Бо Нового Заповіту
День уже в зеніті.

Хто виконувати буде
Всі бажання плоті,
То помруть духовно люди
Й буде гріх в роботі".

Коли я в служінні бачу
Майже дискотеку,
Серце так болить і плаче,-
Мушу йти в аптеку.

Х- Треба сцілення тобі
Розуму і тіла,
Бо ви люди є слабі
Для Божого діла.

У нас є різнії дари,
Щоб відкрились очі,
Навіть тілом хто старий,
Стане він робочий!

Кожен з нас є воїн Бога,
Що бісів зганяє;
Тріщить стеля і підлога,
Коли біс втікає.

Щоб залишив біс людей,-
Треба Словом бити.
Часом, тріснем між очей,-
Мусить відпустити.

Маєм твердую основу
І святе пізнання...
На підлозі ставим ногу
На Святе Писання.

Прославляєм Бога гучно
На всіх інструментах
І стає у нас не скучно,-
В сценках і концертах.

П- Дуже тяжко розпізнати,
Хто зробив ті чуда?
Якщо Біблії не знати,-
Й біс за бога буде.

Від музичного набату,
(все в одному ритмі),
Волю всю над тілом втратиш,
Наче кінь у битві;

І тупцюєш і гарцюєш;
Тіло все в роботі,
Хіба Богу цим працюєш
У екстазі плоті?

Вже не Богу ті служіння,
А земні розваги.
Й перевернене сумління
В пастора-трудяги.

Божа церква є свята!
Де й святе служіння,
А не миру пустота
Й грішні похотіння.

Від людей ідуть докори:
-Штунди очуміли!
Вже театри й дискотеки
У себе відкрили...

Кажуть:" Царство є на небі",
А до влади рвуться
І в земному непотребі
Більше нас снуються.

Не хати в них,а хороми,
Ще й круті машини.
Є й свої аеродроми...
Й вид такий "невинний"!

Ні. Не хочу, любий брате,
Я таке служіння!
Краще з Богом спілку мати
І святе терпіння.

Автори: Вячеслав Радіон та
Віталій Попач.

Веселенька стежинкаДраматургия

Веселенька стежинка
Драматургия